Jidai geki manga

Polski odbiorca z jidai geki, opowieściami historycznymi zaznajomił się poprzez kino samurajskie, głównie w reżyserii Akiry Kurosawy. Jednak historie te nawet po kilkudziesięciu latach pozostają niedoścignionym wzorem, jak prowadzić narrację i jak oczarować czytelnika etosem dawnych dni. W latach 70. na podstawie bestsellerowej serii Samotny Wilk i Szczenię powstało sześć filmów fabularnych. Zdaniem krytyków te filmy wyniosły chanbarę – sztukę walki mieczami na nowy, nieopisany poziom. Filmy zostały wydane m.in. w prestiżowej „The Criterion Collection”. Te filmy nadal cieszą się miłością fanów, szczególnie z powodu genialnych choreografii sekwencji akcji.

Trailer filmu „Samotny Wilk i Szczenię”:
https://www.youtube.com/watch?v=tBuRgGAWCZg

Popularne tytuły z nurtu jidai geki manga:

Samotny wilk i szczenię – seria stworzona przez scenarzystę Kazuo Koike i rysownika Goseki Kojimę, publikowana w latach 1970 – 1976. Manga opowiada historię Ogamiego Itto, kata sioguna, oskarżonego o przestępstwo, którego nie popełnił. Nie poddaje się karze, zostaje płatnym zabójcą i wraz z trzyletnim synkiem Daigoro mści się na swoich oskarżycielach.
https://www.gildia.pl/szukaj/seria/samotny-wilk-i-szczenie

Poranek ściętych głów – seria stworzona przez Kazuo Koike i Gōsekiego Kojimę, autorów serii „Samotny wilk i szczenię”, publikowana w latach 1972–1976. Historia opowiada o Yamadzie Asaemonie, rōninie, który jest testerem nowych mieczy dla szoguna i katem.
https://www.gildia.pl/szukaj/seria/poranek-scietych-glow

Miecz nieśmiertelnego – seria autorstwa Hiroakiego Samury, publikowana w latach 1993 – 2012. Manga opowiada historię przeklętego samuraja Manji, który musi zabić tysiąc złych ludzi, aby odzyskać swoją śmiertelność.
https://kotori.pl/nasze-wydania/miecz-niesmiertelnego/

The breakthrough in the popularity of Japanese comics in the West came with the publication of a subgenre of seinen manga called jidai-geki manga, which can be translated as ‘historical drama manga’. This variety is limited in its subject matter to the time before the opening up of Japan, i.e. the Meiji Restoration of 1868.

The Image of Japan

The jidai-geki genre has been around for around a century and a half and is not limited to manga. Originally, it embraced literature and theatre, then film and comics, and currently also games set in the samurai era. This broad category includes Akira Kurosawa's masterpieces such as Seven Samurai (1954) and Yojimbo (1961), which the Western world discovered much earlier than comic books and which defined the image of Japan for many years.

The fascination with this type of stories spread to Japanese comics a little later than it hit the cinema screens, but the 1960s and 1970s produced titles of timeless significance. One of them was the Kamui den (Legend of Kamui) series by Sanpei Shirato, published in ‘Garo’ magazine from 1964. Unlike mainstream stories, this one was characterised by a sensitivity to the social problems of the lower classes.

The Golden Duo

The most renowned creators of the genre are the scripter Kazuo Koike (1936–2019) and illustrator Gōseki Kojima (1928–2000), who co-created thousands of pages of compelling stories. They are referred to as the ‘Golden Duo’ and, in addition to the popular Lone Wolf and Cub, they authored Samurai Executioner, among others. Koike’s notable projects included Shurayuki-hime (known under the English title Lady Snowblood).

Jidai-geki manga found fertile ground in the US, as a theme already established in Western pop culture through films. The breakthrough came with the 1987 launch of Lone Wolf and Cub by US-based First Comics – this classic jidai-geki manga was published in Japan between 1970 and 1976. At the time, the Japanese style of framing and narration captivated numerous artists, who borrowed from it heavily. Among them were the designers of the covers for the American edition of the series – Frank Miller and Bill Sienkiewicz. The works of the ‘Golden Duo’ are often cited in popular culture and serve as inspiration, evident in such productions as Kill Bill, Road to Perdition and Mandalorian.

By the time samurai stories took off in US comics, the presence of jidai-geki themes in Japan had already faded, practically in every realm. Although the genre is now past its heyday, the turn of the millennium still saw some works that have become classics, including Vagabond or Blade of the Immortal, which balances on the edge of fantasy.

Революційною для популярності японських коміксів на Заході стала публікація піджанру сейнен-манґи під назвою дзідай–ґекі манґа, що можна перекласти як «історична драматична манґа». Тематика цього жанру обмежується часом, що передував відкриттю Японії, тобто реформі Мейдзі 1868 року.

Образ Японії

Жанр дзідай-ґекі існує вже близько півтора століття і не обмежується лише манґою. Спочатку він охоплював літературу і театр, потім кіно і комікси, а тепер ще й ігри, що відбуваються в епоху самураїв. До цієї місткої категорії належать такі шедеври Акіри Куросави, як Сім самураїв (1954) та Охоронець (1961), які Захід відкрив для себе набагато раніше, ніж комікси, і які на довгі роки стали образом Японії.

Захоплення цим типом історій прийшло до японських коміксів трохи пізніше, ніж вони потрапили на екрани, але в 1960-х і 1970-х роках з'явилися видання, що мають позачасове значення. Так сталося з серією Kamui den (Легенда про Камуї) Санпея Шірато, що публікувалася в журналі «Гаро» з 1964 року. Ця історія, на відміну від мейнстрімних історій, характеризувалася чутливістю до соціальних проблем нижчих класів.

Золотий Дует

Найважливішими творцями жанру є сценарист Кадзуо Коїке (1936-2019) та мультиплікатор Ґосекі Коджіма (1928-2000), які разом створили тисячі сторінок історій. Їх називають «золотим дуетом», і, окрім вищезгаданих Самотнього вовка та щеня вони також є творцями Ранку відтятих голів. Сам Коїке був відповідальним за Шураюкі-хіме (відому нам під англійською назвою Lady Snowblood).

У США манґа дзідай-ґекі знайшла благодатний ґрунт, оскільки через фільми ця тема вже вкоренилася в західній поп-культурі. Прорив стався з публікацією в американському First Comics у 1987 році Самотнього вовка та щеня, типової манґи дзідай-ґекі, що виходила в Японії між 1970 та 1976 роками. Японський спосіб зображення кадру та оповіді захопив багатьох художників того часу, котрі не переставали ним надихатись. Серед них були автори обкладинок американського видання серії Френк Міллер та Білл Сенкевич. Роботи «золотого дуету» часто цитуються в поп-культурі і є джерелом натхнення, що видно з таких фільмів, як Kill Bill, Проклятий шлях (Road to Perdition) та Mandalorian.

Коли самурайські історії почали відкривати в коміксах у США, в Японії тематика дзідай-ґекі вже була присутня в усіх мислимих сферах. Хоча зараз жанр відступає, на рубежі тисячоліть з'явилися твори, які вже стали класикою, такі як Vagabond або Blade of the Immortal, що балансує на межі фентезі.